Украинский эсперанто или почему зонтик стал парасолькой?

Презерватив.. Да там таких перлов масса: цвяхолуп - молоток, щур - крыса, а вот пращур - предок (т.е. по укроверсии наши предки - крысы?) Наш конструктор на требование Киево-Могилянской академии перевести тех.проект на украинский язык как-то психанул и высказался "Когда мне скажете, как будет по-украински "шарикоподшипник", только так, чтоб я не ржал, тогда и переведу".. Сдали проект в 2011 году на русском..

Меня с товарищем в "на тэрнопилли" как-то две подружки просто ввели в ступор просьбой принести из машины забытую расщепирку/розчэпирку (хрен знает, как пишется). На мой вопрос в стиле WTF дамы сами впали в ступор и начали вспоминать, как это хитрый девайс называется по-русски, и на пальцах объяснять, что он вот так открывается и "этттааа, від дощу, ааа, вспомнили, зонтик" На мое уточнение, что мовою этот предмет вроде издавна именовался "парасолькою" внятного объяснения кроме "Да? А у нас це (см. выше)". Вот и все аргументы...

На кшалт - примерно "на манер". А максистерва- это

Неужели так страшно?

В любом поисковике наберите "стихи пушкина на украинском языке"

На світі вже давно ведеться,
Що нижчий перед вищим гнеться,
А більший меншого кусає та ще й б'є —
Затим що сила є...
Примір не довго б показати,
Та — цур йому! Нащо чіпать?..
А щоб кінці як-небудь поховать,
Я хочу байку розказати.
Улітку, саме серед дня,
Пустуючи, дурне Ягня
Само забилося до річки —
Напитися водички.
От чи пило, чи ні — глядить:
Аж суне Вовк — такий страшенний
Та здоровенний!
Та так прямісінько й біжить
До бідного Ягняти.
Ягняті нікуди тікати;
Стоїть, сердешне, та дрижить...
А Вовк, неначе комісар, кричить
(Він, щоб присікаться, знайшов причину):
— Нащо се ти, собачий сину,
Тут каламутиш берег мій
Та квапиш ніс поганий свій
У чистую оцюю воду?
Та я тобі за сюю шкоду
Ти знаєш, що зроблю?..
Як муху, задавлю!
— Ні, паночку,— Ягня йому мовляє,—
Водиці я не сколотив,
Бо ще й не пив;
А хоч би й пив, то шкоди в тім немає,
Бо я стою зовсім не там,
Де треба пити вам,
Та ще й вода од вас сюди збігає...
— Так себто я брешу? — тут Вовк йому гукнув. —
Чи бач! Ще і базікать стало...
Такого ще поганця не бувало!..
Здається, ти й позаторік тут був
Та капості мені робив... Тривай же!
Ти думаєш, що я забув?
— Помилуйте! — йому Ягнятко каже,—
На світі я ще й году не прожив.
— Так брат твій був.
— Нема братів.
— Так, може, батько,
Коли не дядько...
Або ж хто-небудь з ваших був...
Хіба не знаю я, не чув,
Що ви усі мене б із'їли,
Якби вловили?
Собаки й вівчарі твої,
Усі ви — вороги мої:
Од вас мені життя немає...
Ще мало я терпів?
— Так чим же я вам досадив? —
Ягнятко, плачучи, питає.
— Цить, капосне! Либонь, не знає...
Ще й огризається, щеня!
Що ти за птиця?! Ти — Ягня!
Як сміло ти мене питати?
Вовк, може, їсти захотів!..
Не вам про теє, дурням, знати! —
І —Вовк Ягнятко задавив...
Нащо йому про теє знати,
Що, може, плаче бідна мати
Та побивається, як рибонька об лід:
Він Вовк, він пан... йому не слід...

1854

ВОВК НА ПСАРНІ Крилов І.А. Переклад укр. – Анатолій Присяжнюк.
Вовк ніччю, цілившись залізти до вівчарні,
Попав до псарні.
Піднявся враз весь псарний двір –
чувши забіяку сірого так зблизька,
Валують пси в кошарі й рвуться на вовчиська;
Псарі кричать: “Ату, злодюга-звір! ” –
І вмить ворота на запір;
За хвилю псарня стала адом.
Біжать: той із гужем,
Той з бардашем
“Вогню! – кричать, – вогню! ” Прийшли з вогнем.
Мій Вовк сидить, притиснувшись в кут задом,
Зубами клацає і диба стала шерсть,
Очима з‘їв би всіх, коли ж, – хоч круть, хоч верть, –
Він, бачачи, що тут не перед стадом,
І що пора йому вкінець
Розрахуватись за овець, –
Пустився наш кумець
В переговори
І зявся: “Друзі! Ну, навіщо весь цей шум?
Я, ваш звіддавна сват і кум,
Прийшов миритися, навіщо ці докори?
Забудьмо давнину, складемо спільний лад!
І я не тільки далі не торкнуся стад,
А й з іншими за них сам гризтись рад
І вовчим словом заклинаю,
Що я… ” – “Ет, досить, напутив, –
Тут ловчий Вовка перебив –
Ти сір, друзяко, а я сив,
І вовчу вашу я давно натуру знаю;
Й тому, такий вже звичай мій, –
Інак з вовками не зарадить й мировий, –
Слід зняти шкуру з них хутчій”.
І зразу випустив на Вовка гончих зграю.